АННА ЯРОСЛАВНА

(около 1024 не ранее 1075), дочь князя Ярослава Мудрого, жена (1049-60) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына короля Филиппа I.

Смотреть больше слов в «Энциклопедии Истории отечества»

АННЕНКОВ БОРИС ВЛАДИМИРОВИЧ →← АННА ПЕТРОВНА

Смотреть что такое АННА ЯРОСЛАВНА в других словарях:

АННА ЯРОСЛАВНА

дочь вел. князя Ярослава, по некоторым свидетельствам, была 2-ю супругою франц. короля Генриха I; род. в Киеве. Нарочно посланный королем епископ гор. ... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

Анна Ярославна — дочь вел. князя Ярослава, по некоторым свидетельствам, была 2-ю супругою франц. короля Генриха I; род. в Киеве. Нарочно посланный королем епископ гор. Mo (по свидетельству фр. историка Мезере) привез ее во Францию в 1044 г. Восемь лет она оставалась бездетною, а в 1053, благодаря молитвам св. Винкентию, родила сына Филиппа; в благодарность за это А. Я. построила в честь его церковь (St. Vincent а Senlis) в Сенлисе. Затем родила от Генриха I еще двух сыновей: Роберта (рано умершего) и Гуго, впоследствии графа Верманду. Генрих I † в 1060 г., и А. Я. удалилась в Сенлис, откуда была похищена Раулем де Пероном, графом Валуа, женившимся на ней, но брак этот был признан незаконным; через 5 лет гр. Рауль †, и А. Я. возвратилась в Россию, где прожила еще 7—8 лет. Ср. Мезере, "Histoire de France depuis Pharamond jusqu‘a maintenant (1588)" (Париж, 1 6 43—51). 3 т. К книге Мезере приложен портрет А. Я., заимствованный из лепного изображения ее на портале церкви св. Винкентия в Сенлисе; Ср. Дюрдан, "Epoques et faits m é morables de l‘histoire de Russie" (Париж, 1816 г.).<br><br><br>... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

(між 1024 і 1032 — бл. 1075), дочка Ярослава Мудрого, з 1049 — дружина французького короля Генріха I. Дочка великого князя київського Ярослава Мудрого і княгині Інгігерди, Анна Ярославна народилася, ймовірно, 1024 року. Зростала у Києві, освіту здобула при князівському дворі, де навчалася у приватних учителів грамоти, історії, іноземних мов, математики, ма-лювання. Наприкінці 40-х — на початку 50-х років XI століття Київська держава встановлює дружні стосунки з Францією, з королівською династією Капетінгів. Близько 1044 року до Києва прибуло французьке посольство просити руки князівни Анни для французького короля Генріха I, до якого дійшла слава про розумну й чарівну князівну. Ярослав спершу відмовив послові. 1048 року до Києва прибуло друге посольство на чолі з єпископом Готьє Савояром, яке після тривалого чекання дістало згоду великого князя на шлюб з престарілим французьким королем. 4 травня Анна Ярославна, здійснивши тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург, опинилася в резиден-ції короля в місті Санлісі, за 40 кілометрів від Парижа. 14 травня 1049 року у стародавній французькій столиці Реймсі, у день Трійці, у Реймському кафедральному соборі відбулося вінчання. Вінчав молодих архієпископ Рейнський Гі де Шатільйон. Анна як королева Франції прийняла католицьку віру. 1060 року король Генріх помер, i Анна стала регентшею під час правління свого сина Філіппа I (1060—1108). Разом з ним підписувала державні папери, ставлячи підпис кирилицею. Вдруге вийшла заміж Анна за графа Рауля III з роду де Крепі і Валуа. У 1062 році у лісі під Санлісі під час полювання, до якого Анна, як справжня слов’янка, мала великий інтерес, граф викрав її, відвіз до себе в замок і вступив з нею у таємний шлюб. Покинута графова дружина, Елеонора Брабантська, поскаржилася Папі Римському на підступного графа. Папа наказав розірвати шлюб, але закохані зігнорували цей наказ. 12 років подружжя прожило разом аж до смерті графа. Вчені припускають, що після смерті Рауля Крепі 1074 року Анна таємно відвідала Київ, але потім повернулася у Францію, продовжувала правити разом із сином і підписувала укази і розпорядження, в яких називає себе вже не королевою, а «матір’ю короля». У Софії Київській збереглася фреска із зображенням родини Ярослава Мудрого, де зображено Анну Ярославну, а на порталі церкви святого Вінцента у Санлісі у Франції є її скульптурне зображення. На одному з державних документів, що їх Анна, фактична правителька Франції після смерті її чоловіка, короля Генріха, підписувала разом зі своїм сином, малолітнім королем Франції Філіппом, — грамоті Суссанському абатству — стоїть її власноручний підпис, зроблений кириличними літерами: «Анна регіна» — Анна королева. Те, що Анна Ярославна й через багато років не забула мови, якої її навчили у Києві, при княждворі, як і те, що вона взяла з собою у далеку Францію Євангеліє, переписане у скрипторії Софійського собору, як оберіг у невідомій країні, свідчить, що її батьківщина, Київська держава, в якій правив батько, великий князь київський Ярослав Мудрий, була країною високої освіти, культури. Незвичайною для середньовічної Європи була велика кількість освічених людей серед руських, як з вищих верств населення, так і серед звичайного люду — ремісників, священиків, купців, дружинників. Одним з доказів цього є те, що серед давньоруських державців раз у раз трапляються то філософи (Володимир Мономах), то просвітники й правознавці (Володимир Святий), то будівники й письменники (Ярослав Мудрий), у той час як Західній Європі це не було властиво. Європейські монархи зі своїм найближчим оточенням кохалися здебільшого у війнах, рицарських турнірах, дворових інтригах, а в переважній більшості й узагалі були неосвіченими. Дитинство Анни Ярославни пройшло в атмосфері великого культурного піднесення у Київській державі. Невідомо, хто конкретно вчив її. Можливо, Іларіон, пресвітер заміської князівської церкви у селі Берестові, де був князівський палац у часи дитинства князівни, людина великих знань, неперевершений оратор і полеміст, творець славнозвісного трактату «Слово о Законі Мойсеєвому та о благодаті Ісуса Христа». Чи, можливо, хтось із освіченої чернечої братії печерного монастиря, що тоді тільки-но засновувався на печерських горах неподалік Берестового... Знаємо тільки, що у Францію Анна приї-хала, маючи грунтовну, як на той час, освіту, могла вільно читати кількома мовами, зокрема старослов’янською, грецькою, писала кирилицею, глаголицею. Згодом, опинившись у французькому католицькому середовищі, прийняла католицьку віру і вивчила латинську мову. Певно, освіченість і висока культура дозволили їй вирізнитися серед оточення французького короля й залишитися в історії не тільки через високе становище королеви, а й, напевно, завдяки мудрості, освіченості. Недаремно ж по смерті короля Генріха I Капетінга вона тривалий час фактично виконувала обов’язки правителя великої європейської країни. Не дивно й те, що королева Анна, замість участi в придворних інтригах, як тоді велося в світі, розуміє, як розумів і її батько, Ярослав Мудрий, що людина, яка збудує церкву, залишиться навіки під Божою Благодаттю і в пам’яті людській. Так робили київські князі, і так вона зробила у Франції, збудувавши там кілька церков, як свідчать історики, подібних деякими рисами до київських храмів. Один з цих храмів, споруджений 1060 року в місті Санлісі, зберігся до наших днів. Життя Анни у Франції було нелегким і сповненим тривог. Її чоловік, король Франції, немолодий уже Генріх I, одружився з нею не тільки через її вроду та розум, а й з державних інтересів, шукаючи завдяки династичному шлюбові підтримки у могутнього в той час великого князя київського Ярослава. Невідомо, як жилося їй перші роки у Франції, але французькі дослідники цитують рядки з листа Анни до батька у Київ: «У яку варварську країну ти мене послав; тут житла похмурі, церкви потворні і звичаї жахливі». Можливо, ці рядки дають підстави для сумнівів у їх достовірності, але безсумнівне те, що високоосвіченій православній киянці, яка виросла в умовах слов’янської ментальності, нелегко було пристосуватися до умов французького вищого товариства, в якому вже визрівали глибока криза і пізніші безперервні війни та церковний розкол. Проте вдачі Анна, певно, була толерантної, бо ж приняла католицьку віру, хоч і не забувала свою, бо Євангеліє, писане слов’янською мовою, було їй священною згадкою про батьківщину. Відомо, що родинне життя Анни було не солодким. У 1053 році вона народила сина Філіппа, пізніше Робера та Гуго. Робер у підлітковому віці помер. Король весь час перебував у військових походах, тож виховувати синів довелося їй самій. Певно, чутки про шляхетну королеву дійшли до апостольського Рима, і Папа Римський Миколай II шле до неї листа: «Раб із рабів Господніх славній королеві шле привітання і апостольське благословення. Вознесемо гідну подяку всемогутньому Богові, подателю благовоління, бо, як ми чули, у жіночих грудях міститься чоловіча сила доблестей. До наших вух також дійшло, преславна дочко, що твоя світлість пребагато вили-ває благочестивої щедрості на недостойних, щиро старається у благоговійних молитвах. Ти застосовуєш силу суворості до злісно упертих, а у добрих справах, як це від тебе вимагається, виявляєш почуття обов’язку і королівської гідності». Рядки з цього напівлегендарного листа якнайкраще характеризують королеву Анну, гідну свого високого роду. Про авторитет Анни у французькому суспільстві свідчить хоча б те, що вона ставила свій підпис на документах великої державної ваги поряд з хрестами неписьменних королівських придворних та й самого короля. Вона знала латинь, офіційну мову того часу, але підписувалася рідною мовою, не забуваючи свою батьківщину. Саме королева Анна, за свідченням самих французів, принесла на галльську землю книжки, любов до знань. Після неї ще багато століть королі Франції присягалися на Реймському Євангелії, навіть не підозрюючи про його київське походження. Наприкінці ХVII століття на території Вільєрського абатства поблизу міста Етамп, на старому кладовищі було виявлено загадкову могилу із зображенням на камінному надгробку жінки у короні. Латинський напис повідомляє, що там упокоїлася Агнес, дружина короля. Легенда говорить, що це могила Анни Ярославни, бо саме Агнес у дворі Генріха I звали його королеву. Існує й інша версія, більш достовірна, за якою королева Анна знайшла останній спочинок у заснованому нею монастирі в містечку Санлісі, де їй стоїть мармуровий пам’ятник.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

(между 1024 и 1032–1075) дочь Ярослава Мудрого, жена французского короля Генриха I Капетинга Ярослав Мудрый имел трех, доживших до совершеннолетия, дочерей. Среди них наиболее известной в Европе стала Анна, выданная замуж за короля Франции Генриха I Капета. Многие годы после смерти мужа она правила страной от лица их малолетнего сына, будущего французского короля Филиппа I. Родилась Анна в Киеве около 1031 г., в период, когда международный престиж Руси был чрезвычайно высок и многие правители Запада считали за честь породниться с великокняжеским домом Киева. Молодые годы Анны ничем серьезно омрачены не были. Ее родители были образцовой супружеской четой, Русь переживала подъем, Киев на глазах расширялся и украшался великолепными постройками, а великокняжеский двор принимал посольства со всех концов Европы, от Византии до Скандинавии. Девочка была окружена любовью и, как все дети Ярослава, получила прекрасное для своего времени образование. Среди гостей отцовского дворца она не могла не любоваться отважным рыцарем и поэтом-скальдом, женихом своей старшей сестры Елизаветы Гаральдом, и сама мечтала о не менее достойной партии. Ее судьба решилась в 1048 г., когда в Киев прибыли послы от овдовевшего французского короля Генриха I, третьего из династии Капетингов, проводившей политику восстановления единства страны после хаоса, в котором она оказалась в X в. Ко времени отправки посольства на Русь, возглавленного епископом Готье и министром двора Гасселином де Шалиньяком, Генриху уже было 37 лет. Он был известен своей энергией и упорством в борьбе с многочисленными врагами, среди которых, кроме Папы римского и германского императора (нередко враждовавших друг с другом), наиболее опасными были его собственные вассалы — могущественные герцоги и графы Бургундии, Нормандии и Блуа. Генрих нуждался во влиятельных союзниках, чей авторитет мог уравновешивать и сдерживать его врагов, и потому обратил свое внимание на Киевскую Русь, уже ощутимо влиявшую на общеевропейские дела. Предложение короля о браке с Анной было любезно принято Ярославом Мудрым, также заинтересованным в наличии влиятельных союзников на противоположном, приатлантическом конце христианского мира. В сопровождении Готье и Гасселина, по трансевропейскому торговому тракту, шедшему из Киева на запад через Краков, Прагу и Регенсбург, юная княжна отправилась в путь. Прибыв во Францию, 14 мая 1049 г. она обвенчалась с Генрихом в соборе старинного города Реймса, древней столице франкских монархов. В честь бракосочетания Анна, которую во Франции называли Агнессой, подарила этому собору привезенное из Киева прекрасно оформленное Евангелие на старославянском языке, выполненное в мастерской переписчиков при Софийском соборе столицы Руси. Это Евангелие по сей день остается древнейшей из известных науке древнерусских книг. В 1053 г. Анна родила Генриху Филиппа, а затем еще двух сыновей — Роберта, умершего в детском возрасте, и Гуго, впоследствии прославившегося в крестовых походах и снискавшего прозвище Великого, графа де Вермандуа. Анна с детьми жила преимущественно в королевской резиденции Сенсили под Парижем, однако часто бывала в столице, а также в Орлеане и других королевских резиденциях. Ее супруг почти все время проводил в войнах с непокорными вассалами и могущественными соседями. В целом его походы были успешными и способствовали укреплению власти короля. Уважение к Анне в Европе неизменно возрастало, о чем свидетельству-ст дошедшее до нас письмо к ней папы Николая II. Римский первосвященник пишет, что наслышан о ее уме и благочестии и просит склонять короля к благоразумию и умеренности в государственных делах. В августе 1060 г. Генрих, после тридцатилетнего правления, скончался. Предчувствуя скорую смерть, он, стремясь предотвратить возможную борьбу за престол, годом ранее короновал в Реймсе сына Филиппа. После смерти супруга Анна оказалась в чрезвычайно сложном положении. Усмиренные было вассалы вновь стали открыто проявлять своеволие и непокорность, так что для сохранения сыну престола пришлось искать надежную военную поддержку. Самой Анне тогда едва исполнилось тридцать лет, и эта красивая и энергичная женщина не намеревалась всю жизнь оставаться вдовой. Подчиняясь требованиям общественной морали своего времени она должна была формально удалиться от мира. Для этого был выбран ею же основанный в честь святого Викентия монастырь Санлис. Однако вскоре, и явно с ее согласия, она была похищена оттуда одним из могущественнейших феодалов Франции, отдаленным потомком Карла Великого, Раулем II Великим, графом Валуа, за которого вышла замуж. Папа римский Александр II отказался признать этот брак и даже отлучил Рауля от церкви. Но подобная реакция «святейшего престола» не очень смутила влюбленных: они счастливо прожили 12 лет, до смерти графа в 1074 г. Все это время Анна, полагаясь на военную поддержку Рауля, фактически выполняла функции регентши Франции и еще в 1075 г. вместе с сыном подписывала официальные документы. О последующих годах ее жизни ничего не известно, и трудно сказать, как долго она еще прожила. Годы ее регентства ознаменовались укреплением на французском престоле дома Капетингов.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

— дочь великого князя Ярослава І Владимировича, вторая супруга французского короля Генриха I, род. в Киеве, около 1025 года, ум. в конце 1070-х годов, ... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

Анна Ярославна, дочь великого князя Ярослава . По некоторым свидетельствам она была второй супругой французского короля Генриха I. Родилась в Киеве около 1025 года. В 1048 году Генрих отправил за нею посольство, состоявшее из Готье Савейра, епископа Мо, и отряда воинов. 14 мая 1049 года было совершено венчание в Реймсе. Через несколько лет она родила сына Филиппа и во исполнение обета построила в честь св. Викентия монастырь (St. Vincent a Senlis) в Санлисе. Затем она родила от Генриха I еще двух сыновей: Роберта (рано умершего) и Гуго, впоследствии графа Вермандуа. Генрих I умер в 1060 году; А. Ярославна удалилась в Санлис, откуда была похищена Раулем, графом Валуа, женившимся на ней. Брак этот был признан папой незаконным; но Рауль, тем не менее, счастливо прожил с А. 12 лет, скончавшись в 1074 году. Известия о возвращении А. Ярославны в Россию после смерти второго мужа мало вероятны. В 1075 году она еще подписала одну грамоту вместе с сыном. - Ср. Mezeray, "Histoire de France" (П., 1643 - 51; к этой книге приложен портрет А. Ярославны, написанный с лепного изображения ее на портале церкви св. Викентия в Санлисе); R. Durdent, "Epoques et faits memorables de l'histoire de Russie" (П., 1816); H. Buteau, "La Princesse Anne" ("Nouvelle Revue", т. 85); С. Руссов, "Розыскания о дочерях Ярослава".<br>... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

бл. 1024-75, дочка Ярослава Володимировича (Мудрого), з 1049 дружина франц. короля Генріха I; після смерті чоловіка 1060 регентша при малолітньому сино... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

бл. 1024-75, дочка Ярослава Володимировича (Мудрого), з 1049 дружина франц. короля Генріха I; після смерті чоловіка 1060 регентша при малолітньому синові Філіппові I; 1062 одружилася з графом Р. де Крепі-Валуа (шлюб не визнаний законним); збережені документи з її підписами - найдавніші зразки кириличного руського письма; скульптурне зображення на порталі церкви в м. Санлісі; на привезеній А. Я. Біблії франц. королі присягали під час коронації.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

АННА ЯРОСЛАВНА (ок. 1024 - не ранее 1075), дочь Ярослава Мудрого, жена (1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство ... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

(1024-1075), киевская княжна, дочь Ярослава I Мудрого и Ингрид Шведской. В 1051 году вышла замуж за Генриха I, короля Франции. После смерти мужа была регентов при малолетнем сыне - короле Филиппе I. В 1062 году вышла замуж за графа Крепи. После этого мезальянса государственные бумаги подписывала: "Мать короля".... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

(ок. 1024 - не ранее 1075) - дочь Ярослава Мудрого, жена французского короля Генриха I, правительница Франции в малолетство сына Филиппа I. Одна из образованнейших женщин своего времени.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

АННА ЯРОСЛАВНА (ок . 1024 - не ранее 1075), дочь Ярослава Мудрого, жена (1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына - Филиппа I.<br><br><br>... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

АННА ЯРОСЛАВНА (ок . 1024 - не ранее 1075), дочь Ярослава Мудрого, жена (1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына - Филиппа I.<br><br><br>... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

АННА ЯРОСЛАВНА (ок. 1024 - не ранее 1075) - дочь Ярослава Мудрого, жена (1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына - Филиппа I.<br>... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

около 1024 - не ранее 1075), дочь князя Ярослава Мудрого, жена (1049-60) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына - короля Филиппа I.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА

- (ок. 1024 - не ранее 1075) - дочь Ярослава Мудрого, жена(1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции вмалолетство сына - Филиппа I.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА ДОЧЬ ВЕЛИКОГО

князя Ярослава . По некоторым свидетельствам она была второй супругой французского короля Генриха I. Родилась в Киеве около 1025 года. В 1048 году Генрих отправил за нею посольство, состоявшее из Готье Савейра, епископа Мо, и отряда воинов. 14 мая 1049 года было совершено венчание в Реймсе. Через несколько лет она родила сына Филиппа и во исполнение обета построила в честь св. Викентия монастырь (St. Vincent a Senlis) в Санлисе. Затем она родила от Генриха I еще двух сыновей: Роберта (рано умершего) и Гуго, впоследствии графа Вермандуа. Генрих I умер в 1060 году; А. Ярославна удалилась в Санлис, откуда была похищена Раулем, графом Валуа, женившимся на ней. Брак этот был признан папой незаконным; но Рауль, тем не менее, счастливо прожил с А. 12 лет, скончавшись в 1074 году. Известия о возвращении А. Ярославны в Россию после смерти второго мужа мало вероятны. В 1075 году она еще подписала одну грамоту вместе с сыном. - Ср. Mezeray, *Histoire de France* (П., 1643 - 51; к этой книге приложен портрет А. Ярославны, написанный с лепного изображения ее на портале церкви св. Викентия в Санлисе); R. Durdent, *Epoques et faits memorables de l'histoire de Russie* (П., 1816); H. Buteau, *La Princesse Anne* (*Nouvelle Revue*, т. 85); С. Руссов, *Розыскания о дочерях Ярослава*. См. также статьи: Ярослав I Владимирович Мудрый .... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА (ОК . 1024 НЕ РАНЕЕ 1075)

АННА ЯРОСЛАВНА (ок . 1024 - не ранее 1075), дочь Ярослава Мудрого, жена (1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына - Филиппа I.... смотреть

АННА ЯРОСЛАВНА (ОК. 1024 НЕ РАНЕЕ 1075)

АННА ЯРОСЛАВНА (ок. 1024 - не ранее 1075), дочь Ярослава Мудрого, жена (1049-1060) французского короля Генриха I. Правительница Франции в малолетство сына - Филиппа I.... смотреть

T: 92